Зміст:
Глоріоза: загальні відомості
У глоріози чудово все: і листя насиченого кольору, і квітки, рівних яким складно знайти та за формою, і за забарвленням. Хвилясті, дещо відігнуті пелюстки нагадують язики полум’я, а червоно-жовтий перехід тільки підкреслює цей ефект.
Глоріоза — бульбовий трав’янистий багаторічник. Пагони, що в’ються покриті листям. Листки розташовуються або по три штуки, або супротивно, витягнуто ланцетної форми, сидячі. Квітки ростуть на довгих квітконосах, які виходять з пазух листя на верхівці рослини.
Історія рослини
Сьогодні ми розповімо про рослину, що може рости в кімнаті, на балконі або в саду. Назви цієї цікавинки перекладаються як полум’яна лілія, лілія вогню, лілія глоріоза, лілія слава, чудова лілія, лілія, що лазить та лілія, що повзає.
Садова міжнародна назва «Глоріоза» походить від латинського слова Gloria, що перекладається як «слава».
Ця рослина ще до кінця не вивчена, ботаніки переносять її з однієї родини до іншої. Зараз нечисленний рід належить до родини пізньоцвітові. В наших садах росте титульний представних цього роду – кохініуми
Вперше рослина глоріоза була описана Ліннеєм у 1753 році, у 1767 році Лінней виділив рослини, знайдені в Азії, в окремі види. У ХІХ і першій половині XX століття було описано кілька інших видів глоріозу, в основному на основі відмінностей у формі та кольору квітки. Глоріоза родом з тропічної та південної Азії та Африки, була акліматизована садівниками в Австралії та Океанії, але Австралії визнана небезпечним інвазивним бур’яном, що витісняє місцеві види.
Глоріоза розкішна (Gloriosa superba) є національною квіткою Зімбабве, також ця квітка є символом індійського штату Тамілнад і національною квіткою Таміл-Ілама.
Догляд за глоріозою
Вирощувати глоріозу можна як у горщику на балконі або в саду або в відкритому ґрунті. Ґрунт рослина потребує родючий, має бути трохи вологим, але обов’язково треба стежити, щоб вода не застоювалася. Я використовую ґрунт універсальний для розсади та додаю вермикуліт, що має високий коефіцієнт водопоглинання, створюючи оптимальне вологе середовище для живлення коренів рослини.
Саджу бульби, заглубив їх на 2,5-3 см, таким чином, щоб спляча брунька була спрямована вгору. При посадці дуже важливо правильно розташувати бульбу — вона має лежати в землі горизонтально. Вставте в землю опору, злегка полийте і поставте в тепле місце (температура бажана має бути не менше 20 ° С). Тепер залишається чекати та стежити, щоб земля не пересихала. Росток з’являється несподівано. За день він може хвацько підійматися на кілька сантиметрів. В цей час бажаний полив і регулярні підгодівлі рідкими азотно-фосфорними добривами для квітів. Для глоріози характерно чіпляння за опору тонкими вусиками, тому рослину краще підв’язувати. Ці вусики індійці називають «кігті тигра».
Приблизно в другій половині вересня-початку жовтня стебло та листя глоріози одночасно жовтіє. Це означає, що рослина переходить в стан спокою.
У стані спокою рослина перебуває до кінця січня – середини лютого. В мене корені зберігаються у тирсі на заскленому балконі, де температура тримається на позначці +5+10. Можна тримати бульби та в овочевому відділенні холодильника.
Хвороби та шкідники глоріози
Глоріоза іноді страждає від кореневої гнилі. Для профілактики гнилі я обмазую нерозведеним розчином Максима. Може уражається попелицею, павутинним кліщем і щитівкою. Від паразитів допомагає обробка інсектицидами (Актеллік, Карбофос, Актара).
Як бачите, у вирощуванні глоріози нема особливих труднощів. І може в цьому році на вашому підвіконні оселиться витка красуня.
З повагою, досвідчений садівник, Олеся.
Читайте також Колеус: вирощування та використання в ландшафтному дизайні.
Опубликовано: 26.01.2021